1) Перед сном 

Отрекись от любимых творений,

От людей и общений в миру,

Думай день и молись ввечеру.

Если дух твой горит беспокойно,

Отгони вдохновение прочь.

Лишь единая мудрость достойна

Перейти в неизбежную ночь.

А. Блок

 

Відходячи на відпочинок, коли вже майже засинаєте, протягом одного „Богородице Діво” подумайте про час, коли повинні встати і навіщо, і з’ясуйте собі зміст тієї вправи, яку маєте виконати [73  ДВ].

 

Я плакала всю ніч,

Я думала, страждала,

Я не стулила віч:

Я ... зорі рахувала...

Мар’яна Рудакевич

 

Під час сну розум  відпочиває, натомість серце не спить, свідомість спить, а підсвідомість працює. Те, що свідомість сприймає протягом дня, підсвідомість вночі переробляє. Тому події дня мають вплив на сон – чи він буде спокійним, чи ні. Великий вплив на сон мають останні думки, з якими ми засинаємо. Ці думки входять в підсвідомість безпосередньо, обминаючи свідомість. А свідомість є буфером або фільтром чи редуктором, який враження від подій впускає у підсвідомість у зменшеному вигляді. Отже, останні думки перед сном входять у підсвідомість без зменшення, і добре коли ці думки побожні.

„Якщо я очікую від сну конфронтації з правдою, то важливо, що я буду робити перед сном. Вірю, що Боже слово є словом правди, і в його світлі зможу відрізнити правду від фальші. Те, що стає в воротах сну, проникає нас, коли ми засинаємо. Якщо засинаємо після брутального фільму, сповненого страху та агресії, то зміст фільму входить глибоко у свідомість і підсвідомість, і має суттєвий вплив на життя і сон. Слухаючи перед сном Боже слово, я дозволяю, щоб воно – як зерно, що падає на землю – проникало мою глибину (внутрішнє «небо і пекло»), освітило мене зсередини і дійшло до краю моєї таїни. Ми живемо Божим словом, а не снами. Воно проникає найглибше. Сон, народжений у мені в світлі Божого слова, повніше покаже мій внутрішній стан. Вранці мені буде легше зрозуміти суть Божого слова. Ми несемо відповідальність за своє серце.   Прийняття Божого слова перед сном – це одна з форм такої відповідальності” [1] .

 

Слыхал ли в сумраке глубоком

Воздушной арфы легкий звон,

Когда полуночь, ненароком,

Дремавших струн встревожит сон ?..

О, как тогда с земного круга

Душой к бессмертному летим!

Минувшее, как призрак друга,

Прижать к груди своей хотим.

Как верим верою живою,

Как сердцу радостно, светло!

Как бы эфирною струею

По жилам небо протекло!

Ф. Тютчев

 

„Від ночі лине дух наш до тебе, Боже, бо світлом є повеління твої. Навчи нас, Боже, правди твоєї, заповідей твоїх і виправдань твоїх. Просвіти наші духовні очі, щоб ми не заснули в гріхах на смерть” [2] .

 
   

[1] Ks. Grzywocz K.Drabina Jakubowa.Ż ycie duchowe 44. – Kraków: 2005. – S.9 - 10 .

[2]   Молитвослов. – Рим: 1990.    С. 113.