2) Після пробудження

 

Втікає доля битим шляхом

Від буревіїв і невдач.

Та свою пісню не зміняю

На голос жалібний і плач...

Немов травинка, нахилюся,

Із вітром землю обійму.

Проте негоді не скорюся:

Із мужністю її прийму.

Я утечу в далекі гори,

У степ, у ліс чи до ріки...

Загублюсь крапелькою в морі,

Та не згублюсь серед юрби!

І кров кипить, життя вирує...

І, поки я іще жива,

Душа у сні ще помандрує

І все шукатиме добра...

Мар’яна Рудакевич

 

„Коли прокинешся зранку, то в глибині серця твердо постав себе перед Богом у своїй ранішній молитві і тоді приступай до справ, Богом тобі призначених, не відриваючи від Нього своїх почуттів та свідомості. І буде так, що силами душі й тіла ти виконуватимеш свої обов’язки, а умом і серцем перебуватимеш з Господом” [1] .

 

Після пробудження, не допускаючи різних думок  і не гаючись, зверніть увагу на предмет контемпляції...[74 ДВ].

 

Відразу після пробудження свідомість  ще повністю не пробудилась і думки, що у нас виникають, мають дуже велике емоційне забарвлення, не хочуть нас відпустити, і можемо лежати напівпробуджені, перебуваючи в світі своєї уяви довгий час. Отже, після пробудження слід силою волі відразу встати, повністю пробудити свідомість, зі світу уяви увійти в реальний світ і впустити в себе побожні думки.

 

Часов однообразный бой,

Томительная ночи повесть!

Язык для всех равно чужой

И внятный каждому, как совесть!

Ф. Тютчев

 

„Дякуємо тобі, Господи, Боже наш, що підняв нас із постелі нашої і вклав в уста наші слово хвали, щоб поклонятись і призивати ім’я Твоє святе...

Бо ти дав спокій нам у час минулої ночі й підвів нас, щоб ми поклонялись величному імені Твоєму...

Владико, Боже святий і неосяжний, що казав із темряви світлові засяяти, що зас­покоїв нас у нічному сні й підвів до величання і моління Твоєї доброти...

Ти підніс нас з постелі нашої і зібрав на годину молитви” [2] .

 

Есть некий час, в ночи, всемирного молчанья,

И в оный час явлений и чудес

Живая колесница мирозданья

Открыто катится в святилище небес.

Ф. Тютчев

 

Св. Ігнатій  в „Духовних Вправах ” сну  не відводить багато місця, і здається, що ці пункти не мають великого значення. Але в наш час існує багато психологічної літератури, яка займається проблемами безсоння. Лікарі подають багато причин поганого сну і безліч способів покращити сон:   ліки, медитація,   йога,   самонавіювання тощо. Якщо ми порівняємо сьогоднішні психологічні знання з епохою Ігнатія, то побачимо, що в практичному плані поради Ігнатія  дуже подібні до сьогоднішніх лікарських порад. Відмінності є у способі подання цих рад.

   

[1]   Харитон ігумен. Мистецтво молитви. – Львів: 2000.    С. 21.

[2]   Молитвослов. – Рим: 1990.    С. 112-115.