5) Значення тиші, мовчання і відсутності зовнішніх подразників

 

Обгорнула мене самота,

Як те море безкрає,

І мій дух, мов вітрило, її

Подих в себе вбирає.

О, давно я знайомий, давно

З опікункою тою!

Увесь вік, чи в степах, чи з людьми,

Я ходив самотою.

Мов планета блудна, я лечу

В таємничу безодню

І один чую дотик іще –

Дивну руку Господню.

Тихо скрізь, і замовкли уста,

Запечатано слово,

Тільки Ти на дні серця мого

Промовляєш, Єгово.

Лиш Тебе моє серце шука

У тужливім пориві:

Обізвися до мене ще раз,

Як колись на Хориві!

І. Франко.  „Мойсей”

 

* самотність у Біблії

* людині для нормального розвитку необхідні зовнішні подразники

* відсутність зовнішніх подразників допомагає зосередитись на чомусь одному

* відсутність внутрішніх духовних збуджень – наслідок недостатнього зосередження

* людина – істота діалогічна

* дослідження в сурдокамерах і Святе Письмо

* мінімальний термін реколекцій – три дні: мінімальний час для входження у духовний світ

* медитація пізнавальний процес

*с амотність,   пустеля – місце зустрічі з Богом

 

* Самотність у Біблії

 

Ти ще не був з епохою на „ти”,

Іще вона в тобі вогнем мовчала.

І тільки щем святої висоти −

Яка у снах молилась і літала.

„Не омини...” − благав покірний час.

„Не осуди...” − дзвеніло із-за світу.

Діткнулась серця мука і печаль.

І склалось слово в пісню, як в молитву.

Сміявся хтось провісником біди.

Шаблі дзвеніли – пропікали душу.

А терен в серце нагло: „Не іди...”

Та хліб в долонях ранив краєм душу.

Мовчав цей вік – покірно ніс свій хрест.

Чи бунтував спориш, щоб не боліло?

Вогненний смерч – і чийсь пророчий жезл.

А в зорях доля, як душа,   боліла.

Марія Якубовська

 

Вих. 24, 15-18:   „15 І вийшов Мойсей на гору, а хмара закрила гору. 16 І слава Гос­подня спочивала на горі Сінай, а хмара закривала її шість день. А сьомого дня Він кликнув до Мойсея з середини хмари. 17 А вид Господньої слави як огонь, що пожирає на верхів’ї гори, на очах Ізраїлевих синів. 18 І ввійшов Мойсей у середину хмари, і вийшов на гору. І Мойсей пробував на горі сорок день та сорок ночей”.

Мт. 4, 1-2:   „1 Потому Ісус був поведений Духом у пустиню, щоб диявол Його спокушав. 2 І постив Він сорок день і сорок ночей, а вкінці зголоднів”.

 

Уникати думок про речі приємні і радісні, як, наприклад, про небесну славу, про Воскресіння тощо. Адже будь-яке роздумування  про радість і веселощі є перешкодою для відчування страждання, болю і сліз за свої гріхи. Треба замість цього підтримувати в собі бажання відчувати страждання і покарання, звертаючись швидше до думки про смерть і суд. З цією ж самою метою позбавити себе денного світла, зачиняючи віконниці і двері на той час, коли перебуваєте в кімнаті, окрім часу проказування молитви та споживання їжі. Не сміятись ані не говорити речей, що спонукають до сміху. Ходити не піднімаючи очей, – окрім випадків, коли когось зустрічаєте і вітаєте, чи прощаєтесь з тим, з ким розмовляли [78-81 ДВ].

 

Яка нестерпна самота,

Коли сама себе на неї прирікаєш,

Коли нікого вже не підпускаєш

До свого серця. Страх, чи біль, чи горе

Тебе перевели у інший світ,

Який лиш дотикається до тебе,

Немов до кістки соковитий плід.

Оксана Бігун

 

*  Людині для нормального розвитку необхідні зовнішні подразники

 

„Канадські психологи провели експеримент, метою якого було встановити, як впливає цілковите припинення сприймання подразнень, що надходять з навколишнього середовища, за допомогою зору, слуху й дотику. Добровольці з-поміж студентів вищих навчальних закладів, які брали участь в експерименті, повинні були лежати на зручному ліжку в маленькій звукоізольованій кімнаті. На очах вони мали окуляри, які розсіювали світло і не давали змоги бачити форми предметів, на руках – рукавички, що закривали руки від ліктів до кінчиків пальців, а в вухах – гумові подушечки. За винятком короткого часу, призначеного для прийняття їжі та відвідання туалету, студенти повинні були цілими днями нерухомо лежати. Вже через кілька годин вони не могли зосереджуватися. Нудьга зростала без упину. Почали просити, щоб їм дали розв’язувати якісь завдання. А коли дістали такі завдання, то не могли вже зібратися з силами, щоб ними займатися. Їх здатність розв’язувати навіть прості завдання різко знижувалася, і це зниження тривало ще від півдня до одного дня після ізоляції. І хоча студенти одержували добру платню, більшість з них не витримала перебування в ізоляції довше, ніж три дні. У тих, що продовжували брати участь в експерименті, почались галюцинації і порушення мислительних процесів” [1] .

Я думаю, що якби люди, які брали участь у таких експериментах, володіти техніками самопізнання та медитації , то такий психічний стан виявився б для них великим благом. Вони б зуміли використати його для зосередження усіх своїх здатностей і входження у стан глибокої внутрішньої тиші – «безмолвия», тиші, в якій немає нічого створеного, а присутній лише Бог. 

„В звичайних умовах людині не доводиться скаржитись на брак вражень. Перед її очима кожного дня відкриваються сотні і тисячі різних картин. На органи слуху безперестанку діють різноманітні звуки і створюють постійний акустичний фон. Шкіра відчуває зміну температури і рух повітря. Органи чуттів сприймають різноманітні природні явища, і нервові імпульси акуратно доставляють у мозок інформацію. Щоправда, далеко не всі подразники усвідомлюються людиною, але вони необхідні для нормального функціонування мозку.

Якщо ж постійні подразники відсутні, то це може спричинити серйозні порушення в організмі...

І. П. Павлов провів в „башті мовчання ” багато дослідів на собаках і дійшов висновку, що для нормального функціонування головного мозку необхідно зарядження зовнішніми нервовими імпульсами, що йдуть з органів чуттів у кору головного мозку. Одноманітність і монотонність вражень при відсутності достатнього припливу зовнішніх подразнень різко зменшує енергетичний рівень (тонус) кори мозку, і це може призвести до порушення психічних функцій.

У космічній психології існує поняття сенсорного голоду, тобто недостатності подразнень, що йдуть в мозок із зовнішнього середовища. Як показали досліди, проведені в сурдокамерах, цей голод піддає психіку людини важкому випробовуванню...

Встановлено, що проти сенсорного голоду чудово допомагає музика. Володіючи великим емоційним впливом вона покращує настрій і підвищує працездатність...

Вплив музики в умовах сенсорного голоду нами вивчався. В сурдокамері раптово лунали уривки музикальних творів і одночасно проводилася реєстрація фізіологічних функцій піддослідних...

Одному з учасників експерименту включили арію Сусаніна... Пізніше він розповідав, що музика викликала дуже виразний образ, що відповідав його розумінню музичного твору . Він ніби наяву бачив сцену і акторів...

Одній жінці включили Перший концерт Рахманінова... Після закінчення експерименту вона написала: „Мій стан був дуже незвичним. Я відчувала як мене душать сльози. Переді мною ніби пронеслися сім’я, друзі, все попереднє життя і мрії. Важливо, що пронеслися не самі образи, а пробудилася вся та складна гамма почуттів, що відображає  моє ставлення до життя...

Щоб повністю ізолювати людей від зовнішнього світу їх розташовували на зручних кушетках в особливих камерах. На очі накладали окуляри, що розсіювали світло, на вуха – аудіофони, які не дозволяли чути навіть власну мову, на руки – рукавиці, що позбавляли можливості користуватися чуттям дотику.

Якою була їхня реакція на такий стан? Виявилось, що людина дуже швидко починає відчувати своєрідний „голод”, – їй бракує зовнішніх вражень. Щоб якось задовольнити себе в цій потребі дехто починав стукати у стіну камери. Піддослідних також непокоїла відсутність виразного усвідомлення – сплять вони чи ні. Цікаво, що більшість з них відмовлялися продовжувати експеримент після 24-72 годин. У тих, що залишалися в камері більше двох діб, з’являлися галюцинації” [2] .

 

*  Відсутність зовнішніх подразників допомагає зосередитись на чомусь одному

 

Поміркуймо уважно. Людину ніби відтинають від навколишнього світу, від усіх зовнішніх подразників, які вона повинна мати для нормального розвитку. Вона всім своїм єством намагається отримати якесь подразнення, якусь інформацію ззовні. Згодом їй дають один подразник: в даному випадку – музику. І вся увага  і зосередженість, які в нормальному стані розпорошувались на багато різних речей, тепер сконцентровані тільки на одному подразнику, на одній речі. І бачимо результат: мобілізація всіх внутрішніх сил на чомусь одному допомагає дуже добре зрозуміти і цю річ, і себе.

 

* Відсутність внутрішніх духовних збуджень – наслідок недостатнього зосередження

 

Якщо керівник  зауважить, що в душі реколектанта немає жодних духовних збуджень – таких як утіха (радість, задоволення, заспокоєння), або журба (смуток, скорбота, пригнічення ), і не мають на нього впливу жодні духи, тоді він повинен докладно розпитати про вправи: чи виконує їх у визначений час і як... [6  ДВ].

 

 

Впусти до серця заметіль,

Впусти до серця тихі грози –

Нехай розвіють страх і біль,

Хай шибки спалюють морози.

Впусти в оселю білу ніч,

Густе молозиво печалі.

Танцюють вогниками свіч

Прозорі пахощі нектарів.

Впусти цей вітер в свої сни –

Самотності загорне слід,

І висушить слова вини,

Образи хай розтопить лід…

Мар’яна Рудакевич

 

Відсутність внутрішніх духовних збуджень означає, що реколектант  не зміг повністю відокремитися від подразників зовнішнього світу, що щось відволікає його увагу від молитви. Це може бути дрібна річ, яку він сам не здатен зауважити, а духовний керівник може це зауважити і допомогти йому. Б. Паскаль писав:

„Усе нещастя людей має тільки одну причину, яка полягає у тому, що вони неспроможні залишитися спокійно у своїй кімнаті” .

Лк. 10, 41-42:   „41 Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого, 42 а потрібне одне...”

Зовнішнє відокремлення від світу допомагає людині зосередитися на чомусь одному (в молитві тим одним є Бог) і краще молитись. Отже, єдиним зовнішнім подразником під час реколекцій повинно бути Святе Письмо і пояснення духовного керівника.

 

Покремсали життя моє на частки,

На тьмяну січку слів і суєти.

А серце виривається із пастки –

У нетрі дум, під небо самоти.

Ліна Костенко

 

* Людина – істота діалогічна

 

„Головна риса людського життя, про яку я хочу нагадати, це його докорінно діалогічний характер. Ми стаємо повноправними людьми, здатними зрозуміти себе, і, отже, визначити свою ідентичність, коли оволодіваємо мовами людського спілкування” [3] .

Людина не є відокремлена від всесвіту. Вона є складовою частиною всесвіту, є істотою діалогічною. За своєю природою вона створена, щоб мати контакт з Богом. Отож самотність , тиша, мовчання  і відсутність зовнішніх подразників повинні допомогти людині настроїти внутрішнє сприйняття на один-єдиний подразник, від якого її ніхто не в силі від єднати, – на Бога. При цьому людина повинна налагодити з Богом зв язок, попередньо позбувшись інших прив язань або, звільнившись від усякого невпорядкованого потягу – якщо говорити мовою св. Ігнатія. І, насамперед, необхідно усвідомити ці реляції, пробудити їх і побачити – чи  пробудилася вся та складна гамма почуттів, які відображають моє ставлення до життя.

 

*  Дослідження в сурдокамерах і Святе Письмо

 

Як затихнуть громи стоголосі,

Як замовкнуть музика й слова,

Серце мови огняної просить

І в душі мовчання ожива...

Ти тоді прислухайся до тиші,

В ній нечутно калатає дзвін,

З вічності таємний вітер дише,

Заклика до полум’яних змін...

Олесь Бердник

 

Дослідження канадських і російських учених мають багато спільних і дуже цікавих елементів. Наприклад, як у першому, так і в другому випадку піддослідні не могли витримати більше, ніж три доби. Порівняймо це з деякими фактами Святого Письма.

Йона не хоче слухати Бога.

Йона 1, 17-2, 10: „17, 1 І призначив Господь велику рибу, щоб вона проковтнула Йону. І був Йона в середині цієї риби три дні та три ночі. 2, 1 І молився Йона до Господа, Бога свого, з утроби тієї риби, 2 та й казав: Я кликав з нещастя свого до Господа, і відповідь дав Він мені, із нутра шеолу кричав я, і почув Ти мій голос! 3 І Ти кинув мене в глибочінь, у серце моря, і потік оточив був мене. Усі хвилі Твої та буруни Твої надо мною пройшли. 4 І сказав я: Я вигнаний з-перед очей Твоїх, проте ще побачу я храм Твій святий. 5 Вода аж по душу мене обгорнула, безодня мене оточила, очерет обвиває кругом мою голову! 6 Я зійшов аж до споду гори, а земля її засуви стали за мною навіки! Та підіймеш із ями життя моє, Господи, Боже Ти мій! 7 Як у мені омлівала душа моя, Господа я спогадав, і молитва моя ця до Тебе долинула, до храму святого Твого! 8 Ті, що тримаються марних божків, свого Милосердного кидають. 9 А я голосною подякою принесу Тобі жертву, про що присягав я, те виконаю. Спасіння у Господа! 10 І Господь звелів рибі, і вона викинула Йону на суходіл ”.

Брати Йосифа Єгипетського потрапили до в’язниці.

Бт. 42, 17. 21-22:   „17 І він забрав їх під варту на три дні. 21  І говорили вони один одному: Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали... Тому то прийшло це нещастя на нас! 22 І відповів їм Рувим, говорячи: Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хлопця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається... ”.

Як для Йони, так і для братів Йосифа три дні перебування у киті або у в’язниці – це щось подібне до перебування піддослідних у сурдокамерах. Йона і брати Йосифа за цей час пізнали свою гріховність . Брати Йосифа спромоглися навіть пізнати конкретний гріх , вчинений у далекому минулому,  – як причину своїх теперішніх бід.

Сьогодні в харизматичних рухах відбувається подібне. В першу чергу молитовна група молиться за дар пізнання  причини духовних, психічних чи тілесних бід потребуючого, а вже потім – після пізнання, усвідомлення і каяття за свій гріх – за дар духовного і тілесного оздоровлення.

Чому піддослідні в сурдокамерах не могли витримати більше, ніж три дні? Можна припустити, що цей час достатній для того, щоб людина, відірвана силою від зовнішнього світу, змогла увійти у внутрішній, духовний світ. А духовний світ – це досвід  своєї гріховності,  а не „сьомого неба”. Цей досвід дуже болючий, і людина його лякається, утікає від нього. Часом трапляється, що реколектанти втікають з реколекцій саме третього або четвертого дня: увійшовши в духовний світ, не усвідомлюють – що відбувається, чому вони терплять, і намагаються якнайшвидше позбутися свого болю. Не хочуть зрозуміти, що цей біль – лікуючий і спасаючий.

Читаючи обряди шаманських ініціацій,  дослідження новітніх учених, Святе Письмо і порівнюючи це з моїм особистим досвідом  ігнатіанських реколекцій та досвідом інших людей, я знаходжу багато спільних елементів, які вказують на універсальність духовного досвіду – без огляду на релігійні переконання чи світогляд людини. Я вважаю, що досвід передує будь-якій розумовій конструкції, яка намагається пояснити цей досвід. На рівні досвіду людство становить єдність. Коли ж воно намагається пояснити цей досвід розумом та мовою, то створює різноманітні релігії та філософії , які дуже часто несумісні між собою і роз’єднують людей.

Воскреснути з Христом до нового життя може лише той, хто разом з Ним умер. Знаменно, що Ісус Христос воскрес саме на третій день. Трьохденне перебування Йони в череві кита або братів Йосифа у в’язниці може бути прообразом перебування Ісуса Христа у потойбічному світі, а їхнє звільнення – прообразом воскресіння.

 

*  Мінімальний термін реколекцій – три дні: мінімальний час для входження у духовний світ

 

Мінімальний термін будь-яких реколекцій – три дні. За цей час людина спроможна торкнутися духовного світу.

Вих. 19, 11:   „І нехай вони будуть готові на третій день, бо третього дня зійде Господь на гору Синай на очах усього народу”.

Вих. 19, 16:   „ І сталося третього дня, коли ранок настав, і знялися громи та блискавки, і густа хмара над горою та сильний голос сурми! І затремтів увесь народ, що був у таборі... ”.

Три дні – мінімальний термін, щоб люди змогли приготувати свої душі на зустріч з Богом.

Вих. 10, 22-24:   „ 22 І простяг Мойсей свою руку до неба, і сталася густа темрява по всій єгипетській землі три дні. 23 Не бачили один одного, і ніхто не вставав з свого місця три дні! А Ізраїлевим синам було світло в їхніх садибах. 24 І покликав фараон Мойсея, та й сказав: Ідіть, служіть Госп одеві! ”.

Три дні фараон роздумував над тим, що відбувається, тобто відбув своєрідні реколекції  з духовним розпізнаванням і зробив з цього належні висновки.

 

Необхідно опиратися пригніченню, приділяючи більше уваги і часу молитві, іспиту совісті та покуті [319 ].

 

Бт. 40, 8-19: „8 А вони сказали йому: Снився нам сон , а відгадати його немає кому. І сказав до них Йосип: Чи ж не в Бога відгадки? Розповіджте но мені. 9 І оповів начальник чашників Йосипові свій сон, і сказав йому: Бачив я в сні своїм, ось виноградний кущ передо мною. 10 А в виноградному кущі три виноградні галузки, а він сам ніби розцвів, пустив цвіт, і дозріли грона його ягід. 11 А в моїй руці фараонова чаша. І взяв я ті ягоди, і вичавив їх до фараонової чаші, і дав ту чашу в руку фараона. 12 І сказав йому Йосип: Оце відгадка його: три виноградні галузки це три дні. 13 Ще за три дні підійме фараон твою голову, і верне тебе на твоє становище, і ти даси чашу фараона до руки його за першим звичаєм, як був ти чашником його. 14 Коли ти згадаєш собі про мене, як буде тобі добре, то вчиниш милість мені, коли згадаєш про мене перед фараоном, і випровадиш мене з цього дому. 15 Бо я був справді вкрадений із Краю єврейського, а також тут я не вчинив нічого, щоб мене вкинути до цієї ями. 16 І побачив начальник пекарів, що він добре відгадав, і промовив до Йосипа: І я в сні своїм бачив, ось три коші печива на голові моїй. 17 А в коші горішньому зо всякого пекарського виробу фараонове їдження, а птах їв його з коша з-над моєї голови. 18 І відповів Йосип і сказав: Оце відгадка його: три коші то три дні. 19 Ще за три дні підійме фараон голову твою з тебе, і повісить тебе на дереві, і птах поїсть тіло твоє з тебе”.

Бог устами Йосифа дає можливість цим людям, особливо другому, час для покаяння  і для навернення . Три дні – цілком достатній час для свого внутрішнього оновлення .

 

Сто дзеркал спрямовано на мене,

В самоту мою і німоту.

Справді – тут? Ти справді – тут? Напевне,

Ти таки не тут. Таки не тут.

Де ж ти є? А де ж ти є? А де ж ти?

Урвище? Залом? А чи зигзаг?

Василь Стус

 

Ді. 9, 3-18: „3 А коли він ішов й наближався до Дамаску, то ось нагло осяяло світло із неба його, 4 а він повалився на землю, і голос почув, що йому говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? 5 А він запитав: Хто Ти, Пане? А Той: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку! 6 А він, затрусившися та налякавшися, каже: Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив? А до нього Господь: Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити! 7 А люди, що йшли з ним, онімілі стояли, бо вони чули голос, та нікого не бачили. 8 Тоді Савл підвівся з землі, і хоч очі розплющені мав, нікого не бачив... І за руку його повели й привели до Дамаску. 9 І три дні невидющий він був, і не їв, і не пив. 10 А в Дамаску був учень один, на ймення Ананій. І Господь у видінні промовив до нього: Ананію! А він відказав: Ось я, Господи! 11 Господь же до нього: Устань, і піди на вулицю, що Простою зветься, і пошукай в домі Юдовім Савла на ймення, тарсянина, ось бо він молиться, 12 і мужа в видінні він бачив, на ймення Ананія, що до нього прийшов і руку на нього поклав, щоб став він видющий... 13 Відповів же Ананій: Чув я, Господи, від багатьох про цього чоловіка, скільки зла він учинив в Єрусалимі святим Твоїм! 14 І тут має владу від первосвящеників, щоб в'язати усіх, хто кличе Ім'я Твоє. 15 І промовив до нього Господь: Іди, бо для Мене посудина вибрана він, щоб носити Ім'я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля. 16 Бо Я покажу йому, скільки має він витерпіти за Ім'я Моє. 17 І Ананій пішов, і до дому ввійшов, і руки поклавши на нього, промовив: Савле брате, Господь Ісус, що з'явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав ось мене, щоб став ти видющий, і наповнився Духа Святого! 18 І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска, і зараз видющий він став... І, вставши, охристився ”.

Савло не був приготований до безпосередньої зустрічі з Ісусом Христом. Благодать досвіду воскреслого Христа перевищувала його духовні й інтелектуальні пізнавальні здібності. Бог позбавив його зору, а разом з тим можливості сприймати зовнішній світ. Савло зосередився на собі, на своєму серці, зумів глибоко ввійти у свою самість, переосмислити свої релігійні переконання. Стара людина вмерла, народилась нова. Жорстокий переслідувач християн за три дні перетворився в апостола народів.  Савле брате, Господь Ісус, що з'явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав ось мене, щоб став ти видющий, і наповнився Духа Святого! 18 І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска, і зараз видющий він став.  Савло став видющим у духовному плані – отримав нові очі, якими почав бачити довколишню дійсність у зовсім іншому світлі.

Пригляньмося іншим текстам Святого Письма.

Вих. 15, 22:   „І повів Мойсей Ізраїля від Червоного моря, і вийшли вони до пустині Шур. І йшли вони три дні в пустині, і не знаходили води”.

І. Н. 2, 16:   „І сказала вона їм: Ідіть на гору, щоб не спіткала вас погоня. І ховайтеся там три дні, аж поки не вернеться погоня, а потому підете своєю дорогою”.

І. Н. 2, 22:   „І вони пішли, і вийшли на гору, та й сиділи там три дні, аж поки вернулася погоня. І шукала погоня по всій дорозі, та не знайшла їх”.

1  Цар. 12, 5:   „А він відказав їм: Ідіть ще на три дні, і верніться до мене. І пішов той народ”.

2 Хр. 10, 5:   „А він відказав їм: Ідіть ще на три дні, і верніться до мене. І пішов той народ”.

Ез. 8, 32:   „І прийшли ми до Єрусалиму, і сиділи там три дні”.

Неєм. 2, 11-12:   „11 І прийшов я до Єрусалиму, і був там три дні. 12 І встав я вночі, я та трохи людей зо мною, і не розповів я нікому, що Бог мій дав до мого серця зробити для Єрусалиму”.

Три дні – це час духовних пошуків. Людина шукає виходу з ситуації. Внутрішнє психічне напруження підсилюється і через три дні набирає кризової гостроти – виникає ніби тупикова ситуація, з якої людина не спроможна вийти з допомогою свого дотихчасового мислення  та світогляду. Вона повинна вчинити велике зусилля волі,  щоб вийти на вищий рівень свідомості,  що на рівні досвіду  або внутрішніх переживань виглядає як стрибок у незнане, у прірву.

 

  Медитація – пізнавальний процес

 

„... чим більша сила емоцій, що їх переживає людина, тим значніший їх вплив на пізнавальні процеси. З іншого боку, чим вищий рівень організації пізнавальних процесів, наприклад, чим точніші образ, думка чи спогад, тим менше вони піддаються впливу емоцій.

Найкраще сприяє нормальному ходу пізнавальних процесів стан мінімальної інтенсивності емоційних переживань, коли людина їх навіть не усвідомлює” [4] .

Медитація – це своєрідний пізнавальний процес. Обмеження зовнішніх подразників, які впливають на емоційний стан людина, покращить рівень медитації.

 

З такого усамітнення випливають три головні користі, поряд з багатьма іншими: перша:  відокремлюючись від багатьох друзів, знайомих і безлічі мало впорядкованих занять з метою – служити Господові і славити Його, людина здобуває чималу заслугу  перед Богом; друга:   людина, усамітнена таким чином і розумякої не розділений між багатьма справами, всі свої прагнення скеровує до одного: служіння своєму Творцеві і до поступу своєї душі,  вільніше використає свої природні здібності для пильного пошуку того, що так сильно прагне;  третя:   чим більше наша душає самотньою і відокремленою, тим більше вона здатна наблизитис ь до Творця і з’єднатис ь з Ним. А чим більше з’єднається з Ним, тим більше здатна сприйняти  Божі благодаті  й дари [ 20б ДВ].

 

* Самотність, пустеля – місце зустрічі з Богом

 

Лк. 1, 18-20:   „18 І промовив Захарій до Ангола: Із чого пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку... 19 А Ангол прорік йому в відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Новину. 20. І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого!”

Питання Захарії відрізняється від питання Марії під час Благовіщення: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?...” (Лк. 1, 34). Марія постановила жити в дівоцтві, і її питання виражає не сумнів у слова ангела, а бажання отримати інформацію про спосіб зачаття. Питання Захарії виражає сумнів, брак віри в Божу могутність. Може видаватися, що німота – це покарання за сумнів, позбавлення можливості нормально жити в людському суспільстві, брати у ньому активну участь, висловлювати свої переконання тощо. Погляньмо глибше: позбавлення можливості вільного спілкування з людським середовищем, німота, дає людині можливість навчитися слухати: в першу чергу – іншу людину, потім – своє власне серце,  і на кінець – Бога. Отже Бог, позбавивши Захарію мови, тим самим штучно створив в його душі  пустелю – місце зустрічі з самим собою і з Богом. Цей час був для Захарії часом духовного розвитку, благодаті.

„Мовчання має три ступені. Перша полягає у ствердженні актуального стану речей: зі мною відбувається те і те, воно детермінує мій внутрішній стан. Друга – дистанція до всього, що на мене впливає. З перспективи психолога це називається дизідентифікацією, і означає, що серйозно сприймаю все, що є у мені, але зі свідомістю,   що це мене не окреслює. Приймаю це, але з дистанцією. Маю проблеми, але вони не знаходяться у центрі мого життя: лякаюсь, але не стаю в’язнем свого страху. Третя ступінь – знаходжу єдність з собою і з Богом. Мовчання веде до чистої присутності: я повністю занурююсь в актуальну хвилину, погоджуюсь зі своїм життям, з’єднуюсь із собою, із створінням, з людьми і з Богом” [5] .

 
   

[1]   Томан І. Мистецтво говорити. – Київ: 1989.    С. 24-25.

[2] Гагарин Ю., Лебедев В. Психология и космос. – Москва: 1981. С. 24-26, 161-162.

[3]   Тейлор Ч.   Етика автентичності . – Київ: 2002. – С. 30.

[4]   Макселон Ю.   Психологія. – Львів: 1998.    С. 91.

[5]  Paulas J . , Šebek J .    Anzelm Gr ü n odpowiada na pytania . – Krakόw: 2003. – S. 142.