IX .  Рефлексія: підсумування медитації

 

Ты, уцелевший в сердце нищем,

Привет тебе, мой грустный стих!

Мой светлый луч над пепелищем

Блаженств и радостей моих!

Одно, чего и святотатство

Коснуться в храме не могло;

Моя напасть! Мое багатство!

Мое святое ремесло! 

Каролина Павлова

 

Після закінчення вправи, протягом п’ятнадцяти хвилин, сидячи або ходячи, проаналізувати, наскільки успішно проведено контемплювання або роздумування . Якщо недобре, – дослідити чому, а, виявивши причину, жалкувати, бажаючи виправитись у майбутньому. А якщо добре, – дякуватиму Господові і наступного разу притримуватись того ж самого способу [77  ДВ].

 

Рефлексія  – це іспит совісті  про перебіг медитації. Це час щоб зробити нотатки в духовному щоденнику, записати труднощі, які виникали під час молитви, просвічення, порівняти з попередніми записами, знайти щось спільне, на що слід звернути увагу в наступних молитвах .

Кілька головних думок слід запам’ятати і роздумувати над ними протягом дня. Таким чином ми продовжуємо медитацію поза призначеним часом, включаємо в неї свою підсвідомість . З часом ми зауважимо, що Божі благодаті, які ми отримували під час напруженої медитації, Бог нам дає також поза медитацією – під час буденних праць. Отож, рефлексія  допомагає виробити чуйність на Божу дію в наших душах , щоб ми були готові почути Божий голос завжди, а не тільки в години, відведені для медитації.

Рефлексію, аналіз молитви, не можна виконувати під час молитви, бо, аналізуючи перебіг молитви в процесі її виконання, ми нищимо молитву. Щоб це зрозуміти, візьмімо аналогію зі сном. Наш сон  спонтанний, йде з нашої підсвідомості , і ми не маємо впливу на свої сновидіння. Але якщо захочемо проаналізувати і проконтролювати сон, то цим самим перервемо його і знищимо сновидіння . І не маємо жодної гарантії, що наступні сновидіння будуть продовженням попередніх.

„При відповіді на питання: „Чи вдалася медитація?” слід більше довіряти внутрішньому голосу сумління, ніж інтелектуальному аналізу. Сумління дасть людині загальну картину про її зосередженість під час медитації, про зусилля і жертви, з цим пов’язані, про великодушність перед Богом. Сумління похвалить або скартає. Від загальних вражень слід переходити до конкретних і шукати причину вдало або невдало виконаної медитації.

Ставити питання слід у двох напрямках. Перший напрямок пов’язаний з людиною, з її входженням у процес медитації та особистими зусиллями.

Другий напрямок стосується внутрішніх збуджень, на які ми не маємо впливу і які нам дані Богом” [1]  .

„Оцінка результатів означає зворотний зв’язок між метою і тим, що отримано в процесі виконання. Нерідко буває досить важко утриматися від завищеної до неадекватності оцінки своїх успіхів, від самовиправдовувань у разі невдач, від знецінення самої мети чи спроби все «звалити» на несприятливі умови. Психологічний захист може запропонувати навіть варіант упевненого твердження про те, що такий, мовляв, негативний результат передбачався.

Зрозуміло, що людська активність не обмежується констатацією задоволеності чи незадоволеності результатами своєї активності... Смисл людського буття полягає в тому, щоб вийти за межі кола напередвизначеності, виявити й реалізувати свій потенціал, досягнути максимально можливого у рівні розвитку власної психіки й себе як її суб’єкта” [2]  .

Даґ Гаммершельд , генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй, написав молитву:

„Боже, дай нам чисті почуття , щоб ми могли Тебе бачити. Дай покори, щоб ми могли Тебе чути. Дай любові, щоб ми могли тобі служити. Дай віри, щоб ми могли в Тобі жити” [3]  .

 
   

[1]   Августин Й.   По великой милости твоей. – Киев: 1994.   С. 19.

[2]   Киричук О.  В., Роменець В.  А., Шатенко В.  О. Основи психології.    Київ   :  1995. – С. 173.

[3]   Катрій Ю., ЧСВВ. Вгору піднесім серця. – Рим: 1993.    С. 31.