V . Застосування людських здатностей або трьох влад душі

 

„Нерухоме посідання досягнутого ідеалу хіба вдовольнить людину, для якої бажати, домагатися, досягати – складає нездоланну потребу? І хіба розумування, розсудливість взагалі вичерпує природу людини? Людина ж, як на мій погляд, в цілокупності своєї природи є істотою ірраціональною, через те її цілковите вичерпне пояснення недоступне для розуму, так само як і невичерпне для неї її вдоволення.

Якою б не була впертою робота думки, як зазначав В. Розанов, вона не спроможна охопити всієї дійсності, і буде відповідати лише людині „удаваній”, а не дійсній” [1].

 

Пригадати собі. Роздумувати розумом. Волею збудити почуття [50  ДВ].

Застосувати три влади душі [51 ДВ ].

Пригадати собі. Розмірковувати розумом. Закінчити актами волі [52  ДВ].

 

 

·      Використання пам’яті або слухання Божого Слова.

·      Праця розуму або осмислювання свого життя в світлі Божого Слова.

·      Рішення волі і збудження почуттів або діяння чи діалог  з Богом.

 

 

    

[1]  Мовчан П.   Ключ розуміння. – Київ: 1990. − С. 200.