3) Рішення волі і збудження почуттів або діяння чи діалог з Богом

 

На холодному камені серця

Десь глибоко втаїлась печаль.

І на гору вона вже не рветься.

Вже не рветься. Як жаль!

Тільки деколи слізьми розбризне

І засне десь глибоко на дні.

Лиш у серці неясне щось тисне.

Це вона. Це печаль.

Оксана Бігун

 

*  почуття відіграють визначальну роль у житті людини

*  умова молитва відкриття нового світу

*  розум у  молитві має свої обмеження

*  розум повинен передавати естафету почуттям

*  бунт проти Бога – початок автентичної молитви

*  що таке психоаналіз?

*  духовні вправи і психоаналіз

*  життя людини без огляду на релігійні переконання – пошуки Бога

*  інтелект і почуття – тверда матерія та електромагнітна хвиля

*  чоловіча і жіноча психіка

 

*  Почуття відіграють визначальну роль у житті людини

 

Почуття відіграють настільки визначальну роль у житті людини, що не враховуючи їх, неможливо зрозуміти людську поведінку. Надзвичайно багата сфера почуттів є й дуже складною для психологічного аналізу. Ця складність полягає у факті, що почуття часто зливаються з іншими переживаннями , не виступають самостійно, а тому важкодоступні для вивчення. Почуття, як і пізнавальні процеси, відображають світ і допомагають нам орієнтуватися в оточуючій дійсності.

Сфера емоційного життя людини впродовж ряду століть була занедбана науковцями, які при вивченні аспектів людського життя відверто віддавали пальму першості інтелектуальним факторам. Пройшло багато часу, перш ніж філософи й психологи визнали рівноцінність почуттів та інтелекту. У наш час можна говорити про принципову зміну акцентів. Деякі науковці стверджують, що почуття мають пріоритетне для людської психіки значення” [1]  .

„Почуття – це певний внутрішній, психічний стан людини, наставлення, яке супроводжує кожний наш досвід . Вони виводять назовні все те, що є всередині людини. Як кожний матеріальний предмет має свою температуру, так кожний людський досвід має свій відповідник у почуттях” [2]  .

Герберт Спенсер , один з найтверезіших філософів, що духовні речі намагався пояснити категоріями матерії, руху та сили, писав:

„Під час виникнення раціональної системи почуттєвий фактор відіграє важливу роль, і, можливо, що таку саму, як і інтелектуальний фактор” [3]  .

Св. Ігнатій розумів це вже в XVI ст.

 

Душа у вирі почуття

Черпа наснагу –

Неначе на усе життя

Тамує спрагу.

Із-поміж хаосу проблем,

Прогнозів, передбачень

Ми більш такої не знайдем

Миттєвості побачень…

Мар’яна Рудакевич

 

*  Умова молитва відкриття нового світу

 

Людина, яка успішно перейшла на другий етап молитви і молиться так званою умовою молитвою, відкриває для себе новий світ: виявляється, що

молитва  – це не тільки повторювання приписаних молитов із залученням петиції, або чолобитної приватних прохань, або вимог без надії на виконання; виявляється, що молитись можна також Святим Письмом, роздумуючи над окремими подіями і їх значенням для окремої особи чи всього людства; виявляється, що

молитва  – це також роздумування над історичними, політичними, культурними, економічними подіями, що

молитва  – це порівнювання цих подій з Біблією, це прохання про Боже світло зрозуміння цих подій, що

молитва  – це не втеча від злого світу в стан самозаспокоєння, а зрозуміння всього того, що відбувається довкола нас, і свідома в цьому участь. Бог не змінює світ так, як ми би цього хотіли, а дає нам благодать розуміння цього світу і подій в іншому світлі, розуміння більш широке і глибоке.

 

Нам годі побороть свою природу,

бунт вічно палить, вічно ломим крила

і знов спадаєм на землі колоду.

Б. – І. Антонич

*  Розум у  молитві має свої обмеження

 

Але людина виростає також і з цієї молитви.

„Спокуса розширювати свої знання така велика, що зупинитися в цьому поступі можна тільки наштовхнувшись на явну суперечність [4] .

Розуміння світу, свого життя і Бога в світі та у своєму житті ще не робить людину кращою, не змінює її автоматично. Навпаки, виникає розбіжність між усвідомленням того, як я маю жити, і практичним життям.

„Звідкись у нас виникає це почуття невдоволеності, таке відчуття , наче з дна якогось глибинного джерела ми чогось не добираємо, чогось надзвичайно суттєвого – чи то солі якоїсь, яка надає всьому смаку, чи то води якоїсь магнітної, яка притягує до себе, в’яже, чи то сяйва, що примушує річ світитися зсередини. Що ж це?

Чи не надто безпосередньо ми перекладаємо художнє на суто логічне, раціоналістичне, без належного заглиблення у специфічно-художній світ, без його „розшифровки”, без належного опосередкованого переживання , переходу від сфери емоційно-образної до аналітичної?” [5]  .

Це знак, що слід переходити на наступний етап молитви – рішення волі і збудження почуттів .

Св. Августин  називає волю „інтенцією душі” і каже, що у людській свідомості вона відіграє найголовнішу роль – без неї ні відчуття , ні розмірковування  не можуть відбуватися.

В. І. Вернадський  писав:

„Хіба можливо пізнати і зрозуміти, коли сплять почуття , коли не хвилюється серце , коли немає якихось чудернацьких, якихось невловимих фантазій . Кажуть: одним розумом можна все охопити. Не вірте! Ті, хто це говорить, не розуміють, що таке розум [6]  .

 

Сутінь вечірня.

Хмари осінні.

Думи понурі.

Мертва надія.

Погасла мрія.

Спить, мов дитина,

Радість єдина.

Серце повите

Сірим серпанком.

Біль притупився.

Сплять почування.

Олег Ольжич

*  Розум повинен передавати естафету почуттям

 

„Людський розум у одному з видів свого пізнання має незвичайну долю: його обсідають питання, яких він не може відкинути, бо вони задані йому його власною природою; але й не може відповісти на них, бо вони перевершують усі спроможності людського розуму.

У такий клопіт розум потрапляє не зі своєї провини. Він починає з засад, вживання яких у перебігові досвіду є неминучим і водночас достатньо підтверджується ним. З ними він піднімається (як то й зумовлює його природа) дедалі вище, до умов більш віддалених. Але тут він зауважує, що таким чином його справа має повсякчас лишатися незавершеною, бо питання ніколи не припиняються, тож він вважає за конечне вдатися до засад, які переходять межі всякого можливого емпіричного вжитку, а проте здаються настільки безсумнівними, що навіть посполитий людський розум погоджується з ними. Але через це він поринає в морок та в суперечності, з яких, щоправда, може судити, що десь тут в основі мають лежати приховані помилки, проте виявити їх він не годен, бо засади, якими він послуговується, виходять за межі всякого досвіду й відтак не визнають уже жодного пробного каменя досвіду” [7]  .

Ми можемо долучитися до критики Канта  – звичайно в якихось межах – і кажемо, що самими тільки розумовими можливостями людина не розв’яже всі свої проблеми. Слід вводити в дію почуття .

 

Як давить світ, як обступає,

Як приголомшує, як мне!

Як зберегти в собі це серце ,

Коли воно не кам’яне?

Як зберегти в собі цю душу

В глобальнім клекоті біди?

Кити хоч викидаються на сушу.

А людству викидатися куди?!

Ліна Костенко

 

*  Бунт проти Бога – початок автентичної молитви

 

Зріст пізнання  Бога йде у парі зі зростом незадоволення своїм життям. У молитву треба включити це незадоволення, молитись негативними почуттями, про свої жалі та розчарування розповідати Богові, не боятись прийняти супроти Нього поставу бунту і незадоволення, не лукавити, а бути в молитві собою. Це початок автентичної молитви. На цьому етапі Бог збуджує нашу волю, перемінює свідомість , дає силу змінити життя.

„Працю волі під час медитації дуже важко визначити. Тут найбільш повно проявляється свобода людини. Ніхто збоку не може нам підказати про що слід говорити з Богом. Ми повинні бути уважні і вільні, щоб наш діалог дійсно відображав стан душі” [8]  .

 

*  Що таке психоаналіз?

 

Порівняймо це з психологією, з народженням психоаналізу. Школа Вундта запропонувала так званий асоціативний експеримент, в якому піддослідному пропонували швидко будь-якою реакцією відповісти на почуте слово-збудник. Потім вивчали інтервал між словом і реакцією, характер реакції, помилки при повторному експерименті і т.д. Цей метод до цього часу застосовується в психологічних тестах.

Школа Блейлера  і Юнга пішла далі, пропонуючи піддослідному пояснити свою реакцію додатковими асоціаціями, які привертали увагу своєю незвичайністю. Потім виявилось, що незвичайні реакції дуже тісно зв’язані з комплексами піддослідного.

Фрейд  пішов ще далі. Досліджуючи забування слів, імен і дат він зробив висновок, що вони не спонтанні, а детерміновані психікою пацієнта. Він увів гіпотезу, що навіть наші думки і сни також детерміновані, а не спонтанні, і зробив припущення, що пояснення цього знаходиться в самому пацієнті, хоч він цього і не усвідомлює. Отже він, як акушерка, допомагав пацієнтам самим знайти відповідь на свої питання і проблеми.

 

*  Духовні вправи і психоаналіз

 

Геніальність св. Ігнатія  полягає в тому, що він усвідомив, що людина сама в собі не знайде відповіді на всі питання, що вона неспроможна сама знайти відповіді саме на найважливіші питання свого життя. Відповідь може дати лише Бог. Під час виконання духовних вправ керівник подає тему медитації, що нагадує слова-збудники, але далі передає естафету Богові, який в медитації провадить людину далі, подає їй слова-збудники через уяву, розум і почуття .

Час реколекцій – це час особливої Божої благодаті, де людина, яка перебуває на першому етапі молитви, за один тиждень проходить другий і третій етап, і молиться пам’яттю , розумом і волею одночасно, навіть не усвідомлюючи цих етапів і не розрізняючи їх – просто має свідомість  , що Бог ввійшов у її життя, ввійшов раптово, насильно і дуже болюче: „У мене в нутрі запалало моє серце , від думок моїх огонь зайнявся” (Пс. 39, 4 ). „Бо Бог наш – вогонь, що пожирає” (Євр. 12, 29 ) .

І в середині першого тижня цей вогонь стає нестерпним, але якщо людина не втікає від нього, піддається йому, то він з пожираючого стає очищаючим. Саме це переживання  є дорогою очищення .

Приведений нижче вірш є прикладом того, як людина, а в даному випадку шістнадцятирічна дівчинка, спроможна не тільки виразити, але вибухнути своїми почуттями.

 

...Тричі пеклася,

Тричі згоряла,

Тричі від себе любов відганяла.

Тричі зрікалась,

Тричі верталась,

Тричі у собі я помилялась.

Тричі топилась,

Тричі вмирала,

Тричі тебе без вини відпускала.

Каялась тричі,

Тричі страждала,

Долю прокляла – не цінувала...

Мала – втрачала,

Не мала – шукала.

Серце порвала, зшила, златала...

Душу сколола,

Тричі сколола,

Тричі холола й знов оживала.

Боже!

Життя я тричі давала,

Не забирала – права не мала.

Долю прохала,

Душу звивала,

Розум втрачала,

Волю вбивала...

Тричі втрачала, тричі кохала...

Мар’яна Рудакевич

 

*  Життя людини без огляду на релігійні переконання – пошуки Бога

 

Все життя людини, без огляду на її релігійні переконання чи відсутність будь-яких переконань, без огляду на її мрії, цілі і життєві прагнення , – це пошуки Бога. Одні шукають Бога свідомо, інші несвідомо.

„Людина не повинна ототожнювати себе зі своїм розумом , тому що вона не тільки є розумною істотою, але ніколи не буде іншою. На це слід звернути всім шкільним учителям, які займаються вихованням культури . Ірраціональне не повинно та й не може бути викорінено” [9]  .

Зустріти Бога можливо лише тоді, коли людина усвідомить обмеженість свого розуму і залишить спроби охопити духовну дійсність самими тільки інтелектуальними розмірковуваннями . В моменті, коли людина почне довіряти своїм почуттям, інтуїції і внутрішнім просвітлінням, вона залишить свої уявлення  про Бога і всесвіт та дозволить Богові вести себе крізь морок, біль, духовні кризи, непорозуміння й протиріччя, розпочне свою свідому духовну мандрівку.

 

Якщо не грішити проти розуму, то взагалі неможливо ні до чого дійти.

Альберт Ейнштейн

 

*  Інтелект і почуття тверда матерія та електромагнітна хвиля

 

„Існує два стовбури людського пізнання , які виростають, може, зі спільного, але невідомого нам кореня, а саме: чуттєвість і розсудок, через першу предмети нам даються, а через другий вони мисляться” [10] .

Порівняймо образно інтелект  з почуттями. Зробімо аналогію з фізики. Елементарна частичка існує у двох вимірах: як корпускула, тобто як тверде тіло , і як електромагнітна хвиля. Як корпускула вона має своє місце у просторі, свої координати, має об’єм і вагу. Як хвиля вона не має ні місця у просторі, ні ваги, ані об’єму, але має частоту і швидкість руху. За законом Гейзенберга, якщо ми хочемо виміряти відразу її параметри як корпускули і як хвилі, то чим більша точність виміру корпускулярних параметрів, наприклад, координати знаходження у просторі, то тим більшою буде похибка виміру хвильових параметрів, наприклад, швидкості руху, і навпаки.

Отже, якщо вдасться дуже точно виміряти швидкість руху, то похибка місцезнаходження в просторі буде безмежна – вона може знаходитися в будь-якому пункті всесвіту. Згідно з сучасними знаннями людини про структуру матерії, елементарна частичка несе в собі якийсь парадокс  , своєрідне протиріччя, дві крайності, які неможливо поєднати. Наука повинна ступити крок вперед, щоб ці протиріччя з’єднати одним фізичним законом.

Яка різниця між електромагнітною хвилею і твердою матерією, наприклад, каменем? Камінь займає в просторі конкретне місце і реагує на довколишнє середовище. Якщо вдарити камінь, то, згідно з другим законом Ньютона, він відреагує з такою самою силою, тобто світ каменя „старозавітний”: око за око, зуб за зуб. Але камінь має границю своєї витривалості, і при достатній силі удару розколеться на частини. До того ж, якщо камінь постійно длубати малою силою, то з часом його міцність зменшується, і його може зруйнувати навіть невеликий удар.

 

Я займаю так мало місця в просторі,

Що мені затісно на земній кулі.

Володимир Брюгген

 

Електромагнітна хвиля не займає в просторі місця або охоплює собою увесь простір. Зовнішня фізична сила на неї зовсім не діє. Якщо спробувати взяти молоток і бити електромагнітну хвилю, то це не завдасть їй жодної шкоди. До того ж, вона це не сприйме як напад, агресію, і взагалі цього не зауважить. Вона існує в зовсім іншому вимірі.

Людський інтелект  – це „тверда матерія, камінь”. І людина, яка живе лише інтелектом, дуже чутлива до навколишнього світу, в якому вона займає окреслений простір, який вважає своєю власністю, яким хоче володіти, захищати його і збільшувати. Її розум реагує на будь-який зовнішній подразник, який сприймає як напад, агресію, і відповідає, захищається. Для такої людини зовнішній світ завжди ворожий, і, щоби вижити, проти нього треба боротися, втрачаючи здоров’я і нерви. Людина закрита у рамках своїх обмежень і не усвідомлює, що її нищить не зовнішній світ, а власні обмеження, її тісний розум, гор­дий і твердий як камінь.

Людські почуття  – це „електромагнітна хвиля”. Людина, що живе почуттями, не має свого місця в просторі, свого „Я”, і водночас охоплює увесь простір, володіє усім світом. Вона не є гордою, не сприймає зовнішній світ як щось вороже, з чим треба боротись, проти чого треба захищатись. Світ на неї не має ніякого впливу і не може їй зашкодити. Її почуття не обмежені в закритому місці, а так, як електромагнітна хвиля, пронизують увесь всесвіт і досягають Бога. Бога неможливо збагнути інтелектом, лише почуттями.

Звичайно, немає людей, які б жили тільки інтелектом чи тільки почуттями. Кожна людина має і інтелект  і почуття , тільки в різній мірі. І духовний розвиток  полягає в тому, щоб жити менше інтелектом, а більше почуттями, розвивати або сублімувати свої почуття.

„Найвищою ціллю земного існування є Самопізнання і Богопізнання. Самопізнання передує Богопізнанню. „Пізнай себе самого” – закликали древні. Спочатку греки, а потім римляни надавали великого значення „ghoti seuton” і „nosct teipsum”; обидва терміни означають „самопізнання” або „пізнання себе”....

Процес самопізнання, при якому душа звільняється із потужного лабіринту розуму і матерії, починається з повернення уваги всередину. Увага є зовнішнім проявом душі в об’єктивному світі. Процес самопізнання є мистецтвом витягнення уваги зі світу чуттів (зовнішнього світу) і введення його у внутрішній світ, за межі фізичних чуттів...

Мт. 7, 7 : „ Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам – сказано досить ясно. Це означає, що в тілі людини існують двері, що ведуть у потойбічні сфери – Боже Царство.

Мт. 7, 14 : „ Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її! Знайти ці двері шляхом власного експерименту і переконатися в існуванні подібного входу – тільки це послужить переконливим доказом. Інтелект обмежений, так само як обмежені розмірковування , основані на інтелекті. Священні тексти говорять про Істину, але вони не спроможні наочно Її продемонструвати, і ще менше спроможні ввести нас у контакт з Нею. Важко з повною впевненістю покладатися на знання, що базується на логіці – висновках та умовиведеннях. Впевненість приходить лише тоді, коли „заговорить вічне Слово” [11]  .

 

*  Чоловіка і жіноча психіка

 

Чоловіки більше живуть розумом, жінки – почуттями. Як це впливає на умову молитву?

     Men reason about things. Women jump to conclusions, and on the whole they are right –Чоловіки розмірковують. Жінки відразу сягають висновків, і, здебільшого, не помиляються. Цей англійський вислів, який нервує великих феміністок, показує різницю між  чоловічим  та  жіночим  виміром людського розуму. Чоловічий розум , щоб зрозуміти, повинен вхопити предмет і розглядати його з усіх сторін. Він подібний до чоловічої долоні,   сильної і призначеної для того, щоб хапати предмети. Натомість жіночий розум дуже інтуїтивний, спрямований на відчуття дійсності. Він подібний до жіночої долоні,   маленької, делікатної та вразливої.

Класики позначали чоловічий вимір розуму терміном   ratio  , а жіночий   терміном   intеllectus . І саме intellectus постачає безпосереднє сприйняття дійсності; завдяки йому є можливою філософська контемпляція , метафізичне захоплення буттям. За посередництвом intеllectus можливими стають найвищі релігійні переживання ...

Лише завдяки тому, що відбувається у площині intellectus, є можливою богословська рефлексія над містикою – рефлексія, що відбувається вже у площині ratio. Ratio є слугою intellectus, оскільки intellectus постачає матеріал, який ratio пізніше може пробувати вхопити .

Якщо ми звернемось до надбань містиків, то цікаво буде порівняти праці, написані чоловіками і жінками. Жінки, такі як св. Катерина Сієнська, св. Тереза Авільська чи Фаустина Ковальська, виливали на папір своє захоплення Божою реальністю. Описування того, що відбувається у людській душі, відданій Божій дії, в їх сприйнятті стає більше заохоченням, ніж богословським трактатом. Інакше писали св. Фома Аквінський, св. Іван від Хреста чи Іван від св. Фоми . Вони описували детальну карту Божих дій, уточнюючи окремі чесноти, їх взаємозалежність, їх зв’язок з дарами Святого Духа, харизматами та блаженствами. Де жінки описували своє наближення до Бога, там чоловіки обговорювали дари Святого Духа.

До тієї самої дійсності можна підходити через ratio  і через intellectus. І одне, і друге є необхідним. До молитви потрібно скласти разом делікатну жіночу долоню і сильну чоловічу руку. Жінкам потрібно, щоби хтось керував їхнім наближенням до Бога, щоб допоміг їм розпізнавати границю між автентичним підданням себе натхненням Святого Духа і нездоровими емоціями. Тому жінка не може бути сповідником. Чоловікові ж потрібно допомогти розвинути його intellectus. І саме жінка повинна вказати чоловікові, як захопитися Богом, то вона може його потягнути до глибшої молитви, виробити в ньому релігійну вразливість і відчинити перед ним перспективи, які він сам не побачить.

Нам необхідно мати і містиків, і богословів містики. Лише синтез цих двох способів сприйняття дійсності дозволяє повністю відчинити себе Богові [12]  .

Чоловіча природа характеризується прагненням усе пізнати та зрозуміти, прагненням осягнути абсолютне знання. Досконалим взірцем жіночої природи є Богородиця – піддання себе повній Божій волі без зрозуміння – нехай мені станеться за словом твоїм.

 
   

[1]  Макселон Ю.   Психологія. – Львів: 1998.   С. 77.

[2]  Augustyn J.   Uczucia. Lęk. – Kraków: 1992. – S. 47.

[3]  Jerusalem W .   Wst ę p do filozofji . –Lwów: 1926. S.2.

[4]  Кант І.   Критика чистого розуму.   Київ: 2000. – С. 42.

[5]  Фролова К. П. Цікаве літературознавство. – Київ: 1991. – С. 6.

[6]  Гримак Л. П. Резервы человеческой психики. – Москва: 1987. – С. 188.

[7]  Кант І.   Критика чистого розуму.   Київ: 2000.    С. 15.

[8]  Августин Й.   По великой милости твоей. – Киев: 1994.  С. 17.

[9]  Юнг К.   Очерки по аналитической психологии. – Минск: 2003. – С. 87.

[10]  Кант І.   Критика чистого розуму.   Київ: 2000. – С. 53.

[11]  Сант Кирпал Сингх. Секрет смерти. – Москва: 1999. – С. 48-50.

[12]  Ś w. Katarzyna ze Sieny. Dialog. Przedmowa o. Wojciecha Giertycha.  Poznań: 1987.  S. 5-6.